- Однак далеко від Талламорі ці міста не пішли, і від них все так само віяло непорушною гармонією. Це, звичайно, прекрасно, але мені хотілося справжнього ірландського веселощів. І частково я його знайшов. Але про все по порядку.
Першим у моєму списку після Талламорі стояв Голоуей. І це саме чарівне місце для справжніх цінителів знаменитих ірландських ландшафтів.
Тут вони дійсно незрівнянні: потужні, що зачаровують і безкраї. Але здебільшого ці ландшафти - кам'яні. Весь острів Інішмор, на якому ми були, викладений кам'яними вертикалями і горизонталями. Немов величезний лабіринт для велетнів. Але атмосфера тут і правда особлива.
А це інше місце - стрімчаки Мохер. Воно ще більш мальовничо.
Однак крім ландшафтів у Голуея є ще одна гордість. У коннемара біля місцевого продуктового магазину паркувальником працює ... місцева дворняга. Допомагає паркуватися відвідувачам магазину, знаходить вільні місця і збирає за це евромонеткі в спеціальну кишеньку на боці своєї жилетки. Цей пес - головна визначна пам'ятка району.
Ось ця будівля в Корку викликало у мене справжній архітектурний екстаз. Люблю загостреність у вуличній структурі.
А це Кемден Форт під кіркою. Важлива фортеця з часів Першої світової, велика частина її знаходиться під землею. Для мене все відкрили, показали. Провели по всіх тунелях.
- А ще, - кажуть, - у нас є музей всяких військово-морських справ і фортифікаційних укріплень! Тільки він ще не готовий, але якщо ви почекаєте хвилин п'ять, то ми всі спорудимо.
Ніколи я не бачив, щоб так швидко створювали експозицію. І тут дійсно було на що подивитися. Прекрасним вийшов розділ військово-морської форми. На мій удаваний безглуздим питання: «А чому такий розріз очей в ірландського моряка?» - Відповідь був прекрасний: «Так просто якийсь китайський манекен взяли ...»
А потім ми з Джолін, рудоволосої місцевої, яка супроводжувала мене по фортеці, поїхали в бар до її батьків.
До чого ж прекрасний бар! Ну от як їм це вдається ... Зробити з питного закладу просто музей. Де кожну деталь можна розглядати кілька хвилин. Батько Джолін, дізнавшись, що потрапив я в Ірландію, перемігши в конкурсі Back to Tullamore, тут же приніс пляшку віскі, зроблену в цьому місті.
І на цій одурманюючих ноті я покинув тихий Корк і вирушив до столиці Ірландії Дублін.
Тут найбільше мені запам'яталося місцеве настінне творчість. А його в Дубліні дуже багато, і, для того щоб все оглянути, знадобиться не 1:00 точно. Але витрачений час того вартий.
А це я, до речі, знайшов у Корку.
Але приїхати в Дублін і не побувати в місцевих пабах - все одно що приїхати в Париж і не побачити Ейфелеву вежу. Однак сходити подивитися, що ж це за знамениті дублінські бари, я зважився тільки перед самим від'їздом. Як з'ясувалося, це було правильним рішенням, тому що я погано пам'ятаю, що було після цього. А наступного ранку я зі спокійною душею сів у літак і полетів назад до Росії, точно знаючи, що одного разу обов'язково повернуся сюди знову
0 коментарі:
Дописати коментар